Перші значні згадки про військо України-Русі стосуються походу на Константинополь у 907 році. Тоді руські воїни під проводом князя Олега увійшли в бухту Золотий Ріг та взяли місто в облогу. Внаслідок цього походу було укладено вигідний для Київської держави договір, згідно з яким Візантія погодилася платити київському князю данину. Відтоді Візантія розглядала Київську державу, як серйозного суперника.

У X столітті Київська держава була однією з наймогутніших держав у Європі. Своєї величі вона досягла передусім завдяки сильній обороні та успішним військовим походам. Руські воїни ефективно захищали свою землю від нападів ворогів, зокрема печенігів, та допомагали відстоювати інтереси держави на міжнародній арені.

Військо Київської держави складалося з дружини князя та народного ополчення. Дружина, в свою чергу, поділялася на старшу та молодшу.

Старша дружина складалася переважно з бояр та іншої знаті, які були не просто воїнами, а обіймали високі державні і військові посади.

Молодша дружина була професійним військом. Дружинники охороняли князя та княжий двір, а також стежили за непорушністю кордонів, проживаючи в сторожових градах-фортецях на кордонах держави. Молодша дружина була ядром війська, що йшло у походи.

Народне ополчення, або вої, спочатку збиралося лише тоді, коли нападав ворог, аби відбити його атаку. Пізніше князь брав із собою воїв у військові походи.

Українські козаки не були військом у звичному сенсі цього слова: Запорозька Січ була військово-політичним утворенням, подібним до держави.

Козацтво виникло у XV столітті, коли українські землі були під владою сусідніх держав та потерпали від набігів татаро-монгольських племен. На початку XVI століття козаки освоїли так званий "Низ" – місцевість за дніпровськими порогами, де почали будувати січі – своєрідні міста-фортеці.

На Січі панувала демократія. Усі важливі політичні й організаційні питання вирішувалися на радах, а на чолі війська стояв гетьман, якого обирали.

На початку XVIII століття козацьке військо було одним із найкращих у Європі. Основою козацького війська була піхота, яка вважалася найдосконалішою у Європі. Козаки-піхотинці під час бою шикувалися в три шеренги – перша стріляла, друга подавала рушниці, третя їх заряджала. Кінне військо зазвичай шикувалося півколом та атакувало противника з флангів.

Козаки майстерно вели розвідку, вміли проникати у стан ворога і лишатися непоміченими. Вони ефективно штурмували фортеці ворога, а крім того, були вправними мореплавцями.

Найвизначніші перемоги козаки здобули у середині 17 століття, під час визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького. Козацьке військо та народне ополчення розбили армію поляків під Жовтими Водами, а потім під Корсунем. Ці перемоги були важливими не лише в контексті визвольної війни, а й у становленні української державності – адже вони довели, що український народ може перемогти своїх завойовників та здобути незалежність.

Українська повстанська армія виникла у 1941-1942 роках під час Другої світової війни. УПА тісно пов'язана з Організацією Українських Націоналістів, що виступала за самостійність України. Тож воїни УПА боролися як проти німецьких військ, так і проти радянської армії. Творці УПА хотіли, щоб вона перетворилася на регулярну армію після здобуття Україною незалежності.

Місцеве населення підтримувало вояків УПА, за потреби забезпечувало їжею або ж переховувало повстанців. Члени УПА, у свою чергу, захищали українців від пограбувань як німецькими, так і радянськими військами.

У різні роки УПА налічувала від 1 тисячі до 22 тисяч вояків. А загалом до 1954 року в лавах УПА пройшли службу близько 400 тисяч осіб.

Вояки УПА діяли спочатку як армійське формування, пізніше – переважно як партизанські загони. Їхнє озброєння та амуніція були переважно трофейними (німецькими та радянськими). УПА була високоорганізованою структурою, що мала сувору дисципліну, а також низку спеціалізованих підрозділів – Службу Безпеки, агентуру, розвідку тощо. В УПА була також своя політична програма, яка передбачала самостійність України та демократію.

Після завершення Другої світової війни радянська влада ще 10 років боролася з УПА. Більшовики застосовували різноманітні способи: відкриті збройні напади, репресії проти місцевого населення, провокації, заслання і тортури.

Найбільший бій між УПА та силами НКВС СРСР відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року біля урочища Гурби (нині територія Тернопільської та Рівненської областей). У ньому взяли участь близько 10 тисяч воїнів УПА та більше ніж 30 тисяч радянських солдатів. Незважаючи на величезну чисельну перевагу ворога, українські повстанці під час бою зуміли вийти з оточення.

Радянська пропаганда довгі роки малювала образ УПА як "ворогів народу". Проте після здобуття Україною незалежності суспільство отримало доступ до правдивої інформації про Українську повстанську армію, яка героїчно боролася за Україну.

Друга світова війна, розв'язана між двома тоталітарними імперіями – Радянським союзом та нацистською Німеччиною, була справжньою катастрофою для України. Досі невідома точна кількість загиблих, за середніми оцінками – загинули близько 6 мільйонів українців.

Під час Другої світової війни у Червоній Армії та Військово-морському флоті СРСР служили близько 2,5 мільйонів солдатів родом з України. У радянських військах, що воювали на чотирьох Українських фронтах, уродженці України складали 60-80%. Серед вищого військового командування було багато українців – Михайло Кирпонос, Григорій Кулик, Семен Тимошенко, Андрій Єрьоменко, Іван Черняховський, Родіон Малиновський, Федір Костенко, Кирило Москаленко та інші.

На території України відбулися великі битви Другої світової: битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська битва.

Першим, хто підняв Прапор Перемоги над Рейхстагом, був українець із Сумщини Олексій Берест. Більше ніж 2 тисячі українців отримали найвищу нагороду СРСР – звання Героя Радянського Союзу.

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ у Європі. Проте через халатне ставлення держави до військових сил армія довгий час перебувала у занедбаному стані. Початок російської агресії проти України у 2014 році поставив збройні сили України перед величезним викликом.

Тільки завдяки мужності наших військових у 2014 році вдалося повернути Слов’янськ, Краматорськ, Щастя, Рубіжне, Торецьк, Сєвєродонецьк, Лисичанськ та інші міста Сходу України. Українська армія зупинила наступ ворога на Маріупольському напрямку та продовжує тримати оборону на Сході нашої держави.

Головне завдання, яке стоїть перед Україною сьогодні, – це створення потужної професійної армії на контрактній основі. Захищати Україну мусять сильні, освічені, професійні військові, повністю підготовлені до того, щоб утримувати наступ ворога і звільняти свою землю.

Наша армія – це надійні захисники української землі. Люди, які постійно ризикують своїм життям за Україну, гідні величезної шани й уваги. Наші захисники, наша гордість, низький вам уклін!